Село Набутів розташоване на лівому березі річки Рось. Межує із селом Деренківець, засноване село при княжінні Великого князя Володимира у 1009 році. До цього тут було велике укріплення, яке називалось Бут. Укріплення мало розміри: довжина 7 км, ширина 5 км.

Сюди під верховенством Великого князя збиралися війська «Світлих князів» , тут проходило відповідне формування військ і підготовка для далеких походів. Коли у 988 році було прийняте князем Володимиром християнство як державна релігія , на місці майбутнього міста Дверен в резиденції Великого князя Володимира проводилися гостинні зустрічі з візантійським духовенством, які прибували в Київську Русь для надання допомоги в запровадженні християнства. Майбутнє місто Дверен стало бурхливо розвиватися, як у політичному, економічному значеннях. Тут вперше стали виготовляти мечі і іншу зброю для воїнів Київської Русі, при княжінні Великого князя Володимира.Знахідки решток зброї тих часів були виявлені при вивезенні землі з території Набутівського цукрового заводу на будівництво греблі для дороги Набутів-Драбівка. Крім цього тут були знайдені золоті монети часів Київської Русі. А в підвальних ямах зберігалася меляса до 50-х років минулого століття.

На честь двадцятиріччя прийняття християнства було розпочато будівництво Свято-Михайлівсього храму, яке закінчили у 1009 році. Цей день, за наказом князя Володимира, було започатковано як заснування міста Дверен.Дата заснування збереглась і на сьогодні, як храмовий день села, 21 листопада. Велику роль відіграла для заснування міста дружина князя Володимира візантійка Анна. Місто Дверен стало гостинними дверима Київської Русі. У Свято-Михайлівському храмі проводилися відповідні молебені, для воїнів і висвячувалася зброя. На храмі було встановлено потужній дзвін, привезений з Візантії, як подарунок місту. Дзвін було чути на дуже далекій віддалі.

У 1240 році під час монголо-татарської навали, воїни міста героїчно обороняли його ,майже два тижні вороги штурмували місто,після його зруйнування були вбиті всі жителі незалежно від віку й статі. Свято-Михайлівський храм згорів , а дзвін зкотився,впав в озеро де зараз насипана гребля при будівництві мосту. Протягом 300 років тут була безлюдна пустиня,лише під час гетьманства Дмитра Вишневецького (1550-1563) на місці укріплення , яке називається зараз в народі Очаків було сформовано козацький кіш. Тут виготовляли бойові човни чайки , заготовляли ліс (в основному дуб) для будувництва фортеці Запорізької Січі, а також проводили підготовку козаків для служби в Запорізькій Січі. Дуб заготовляли в Таганчанських лісах, сплавляли його річкою Полонка (тепер вона замулена, а частини річки залишилися на території минулого відгодівельного підприємства). Вербу заготовляли в басейні річки Рось. В той період крім козаків на території Набутівських земель переселенці організували своє поселення і назвали його Хутором,який пізніше назвали Набутовим. Ця назва пішла від самих козаків, які говорили «Я іду на бутів кіш». Коли козаки перебралися на Запорізьку Січ, то слово кіш відпало, і утворилося Набутів. Назва Хутір частини села Набутів збереглася і на сьогоднішній день.

На місці великих боїв часів Київської Русі мною були знайдені накінечники стріл, залізний наконечник списа візантійської форми. Жителями села були знайдені дротики,  шолом, кістки вбитих воїнів і коней, а при проведенні газифікації села знайдені рештки воїнів, які поховані 1000 років тому (аналіз було проведено у відповідних лабораторіях).