Алея спогадів в Нетеребці.
Вся Нетеребка задовго до цього дня була обклеєна афішами, що запрошують до участі у вуличній акції по висаджуванню унікальних дерев в одну алею. Проводити будь-які масові дійства в сільській місцевості – справа морочлива. Немає погоди – йти не хочеться, а при гарній погоді в городі завжди клопотів повно. Тому організатори дуже хвилювалися. Але марно.
У призначений час пролунали звуки духового оркестру Нарбутівської ОТГ. Це хлопці з школи ім. А. Захаренко, що в сусідній Сахнівці, приступили до своєї місії, створення святкового настрою. Керівник колективу Володимир Білий збудував програму так, що поряд з маршами, звучали мелодії українських народних пісень. Відразу повіяло справжнім святом. До центру Нетеребки потягнулися жителі. Тих, кому далеко за 75, підвозили на транспорті.
Мітинг відкрила староста села Нетеребка Сухопара Наталія Василівна.
У вітальному слові вона розповіла історію цього свята, що за ініціативою ООН 1 жовтня у всьому світі наголошується День літніх людей, а в Україні також і День ветерана. По міжнародній класифікації особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років.
Це люди, найбільше багатство яких — досвід, знання, уміння, мудрість. Нинішні «літні люди» є останніми носіями класичної культури першої половини 20 століть, того часу, в якому над усе були честь, вихованість, толерантність — ті духовні якості, завдяки яким вони гідно пройшли крізь всі жахи тоталітаризму, голодоморів, репресій і воєн.
А голова районної ради ветеранів України розповіла про співпрацю з німецьким добродійним фондом «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ), який 10 років підтримує програму «Місце зустрічі – діалог» в Україні. Вона спрямована на покращення якості життя та підтримку суспільного визнання людей літнього віку, а особливо жертв націонал-соціалізму, привернення уваги до їхніх доль, життєвих досягнень та до їхньої ролі в суспільному житті.
Після поздоровлень настав час висаджування дерева. Саджанці катальпи вже стояли біля заздалегідь підготовлених ямок. Тут же були припасені лопати і вода для поливу. Дерева, з допомогою старшокласників, висаджували найповажніші і почесні жителі. Вони знають ціну трудовій копійці, багато що пережили і винесли на своїх плечах, чесно працювали на благо Батьківщини, виростили дітей і внуків.
Наприклад, першим учасником проекту був Сіренко Сава Нечипорович, який до свого століття не дожив декілька місяців, пройшов війну, голод і холод. Дерево висадили його дочка Тетяна, племінниця і онучка. Своє дерево посадила сім'я Мовчун Нелі, яка в 1943 році народилася в Німеччині.
Взяли участь в акції поважні і шановані жителі Нетеребки. Про кожного можна розповідати нескінченно, оскільки позаду велике життя, багатолітній досвід, безкінечні спогади. Це Савченко Микола Дмитрович і Ольга Семенівна, Дзігора Антон Васильович, Задорожня Антоніна Петрівна, Шкребтієнко Домникія Амвросіївна, три брати Ковтуни Іван, Григорій і Олександр, Бабяк Галина Йосипівна, Бондарева Ольга Карпівна, Задорожний Василь Петрович, Гурія Леонід Дмитрович, Бабенко Микола Григорович, Тугаєва Наталія Павлівна.
Алея з десяти дерев так і названа – алея спогадів. Так хочеться, щоб на лавку, яку так само встановили під час акції, сідали літні люди, відпочивали, спілкувалися, згадуючи минувшину. Не випадково говорять, що вік вимірюється не роками, а станом душі. Хочеться побажати, щоб душа нетеребчан залишалася молодою і прекрасною!
Будьте оточені любов'ю і підтримкою своєї сім'ї, своїх дітей і внуків. Довгих років життя вам!
Тамара Артамонова
