Фото без опису

Законодавство України чітко визначає, що насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї щодо іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному та психічному здоров’ю.

Хто відповідає за запобігання та протидію домашньому насильству та куди звертатися, якщо ви стали його жертвою? Консультують юристка Регіонального центру з надання БВПД у Чернівецькій області Ольга Волощук та волонтерка Кароліна Руснак.

Передусім нагадаємо, що домашнє насильство буває чотирьох видів:

Фізичне – навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, перешкоджання вільному пересуванню, приниження честі та гідності людини.

Сексуальне – примушування до небажаних статевих стосунків, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне – тиск одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, шантаж, булінг, постійний та цілковитий контроль.

Економічне насильство – навмисні дії, спрямовані на те, аби позбавити постраждалого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право.

    За запобігання та протидію домашньому насильству відповідають:

1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

2) інші органи та установи, на які покладаються функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;

4) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

    Спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

4) сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

До інших органів та установ, які покликані здійснювати заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:

1) служби у справах дітей;

2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;

3) органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;

4) органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;

5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

6) суди;

7) прокуратура;

8) уповноважені органи з питань пробації.

      Постраждалі від домашнього насильства мають право на:

· ефективний та невідкладний захист, недопущення повторних випадків домашнього насильства;

· звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, які покликані запобігати та протидіяти домашньому насильству;

· отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, які покликані запобігати та протидіяти домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими жертва насильства може скористатися;

· безоплатне отримання соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до їхніх потреб;

· повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

· відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю;

· звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;

Зауважимо, що дитина, яка зазнала домашнього насильства, має всі права постраждалої особи. При цьому повинні бути враховані найкращі інтереси дитини, її вік, стать, стану здоров’я, інтелектуальний та фізичний розвиток.

     Отже, що робити і куди звертатися, якщо ви стали жертвою домашнього насильства?

– Телефонувати в поліцію 102.

– Телефонувати на «гарячу лінію» з попередження домашнього  насильства 15-47.

– Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги

 0-800-213-103.

– Звернутися в центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (в регіоні свого проживання).

– Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер із мобільного).

Національна дитяча “гаряча лінія”  0-800-500-225 або 116-111 (для дзвінків із мобільного).