Разом до Перемоги!

Вже рік наші односельчаночки щоденно плетуть маскувальні сітки в Деренковецькій гімназії. Невтомні бджілки-трудівниці напередодні Дня Прапора та Дня Незалежності, сплели ювілейну п’ятдесяту сітку. 

До роботи інколи долучаються і працівники школи, і жителі села, і внутрішньо переміщені особи. Але є отой кістяк, об'єднаний молитвою за наших захисників, любов’ю до рідної землі та незламною вірою в нашу Перемогу, на якому все й тримається. Невтомні активістки навіть придбали собі патріотичні футболки з символічною атрибутикою.

Започаткувала цю справу Костиренко Людмила Миколаївна. Вона, як мама військового, зрозуміла, що потрібно об'єднуватися і разом мережити Перемогу. Дякуючи наставницям, Олі Криволап та Ірині Бояртновій, закипіла робота.

Однією з перших, хто доєднався, була Дика Любов Василівна. Як на роботу, щодня поспішає до улюбленого колективу. З посмішкою говорить, що у неї тут постійне робоче місце.

Свій біль і смуток, свою надію і віру вплітає в Оберіг захисту синам України Малюк Лідія Миколаївна – мама загиблого воїна-захисника Малюка Олександра Анатолійовича.

Катеруша Катерина Петрівна – наша поетеса. Своїми ліричними рядками вона торкається таємничих струн душі, надихає, зачаровує. Дуже любить рідний край, тому її вірші про село, про війну, про мирне майбутнє, про маму, яка чекає з війни сина.

Доянська Людмила Миколаївна – наша незамінна закрійниця. У неї чарівні ножиці, якими вона безперебійно забезпечує дівчат робочим матеріалом.

Гаркуша Надія Володимирівна – наш позитивчик. У неї завжди напоготові гарні новини, українська пісня, підбадьорююче слово. Її дружня підтримка додає сили.

Сутика Алла Василівна постійно хвилюється і молиться за свого племінника, який з перших днів війни захищає наш спокій на передовій. Вона знає і розуміє про необхідність і важливість безпеки, яку надають маскувальні сітки.

Міняються розміри сіток: від 4 на 5 – до 8 на 18, змінюється кольорова гама лісостепу, дубового лісу, поля. Незмінні тільки материнська турбота, любов і віра в своїх дітей. Вони в душі і серці кожної з них. Саме це не дає права здатися, зневіритися, опустити руки!

Передавалися і передаються сітки кожному, хто того потребує. Наші військові вдячні за підтримку. Невтомні в’язальниці неодноразово були нагороджені Подяками. Та найбільш очікувана нагорода – наша Перемога! Саме завдяки таким, як вони – воїнам тилу, наш народ не зламати, не поставити на коліна! Слава Україні! Героям Слава!